C:
З'єднання рядків

Як це робиться:

У C, рядки — це масиви символів, які закінчуються нульовим символом (\0). На відміну від вищих мов програмування, C не надає вбудованої функції для конкатенації рядків. Натомість використовуються функції strcat() або strncat() з бібліотеки <string.h>.

Ось простий приклад використання strcat():

#include <stdio.h>
#include <string.h>

int main() {
    char destination[50] = "Привіт, ";
    char source[] = "Світе!";

    strcat(destination, source);

    printf("%s\n", destination);  // Вивід: Привіт, Світе!
    return 0;
}

Функція strcat() приймає два аргументи: рядок призначення (у якого має бути достатньо місця для зберігання результату конкатенації) і джерельний рядок. Вона потім додає джерельний рядок до рядка призначення.

Для більшого контролю над кількістю конкатенованих символів, strncat() безпечніше використовувати:

#include <stdio.h>
#include <string.h>

int main() {
    char destination[50] = "Привіт, ";
    char source[] = "Світе!";
    int num = 3; // Кількість символів для додавання

    strncat(destination, source, num);

    printf("%s\n", destination);  // Вивід: Привіт, Сві
    return 0;
}

Це обмежує конкатенацію першими num символами джерельного рядка, допомагаючи запобігти переповненням буфера.

Поглиблено:

Функції strcat() та strncat() є частиною стандартної бібліотеки мови C з моменту її створення, відображаючи низькорівневу природу мови, яка вимагає ручного управління рядками та пам’яттю. На відміну від багатьох сучасних мов програмування, які обробляють рядки як об’єкти першого класу із вбудованими операторами конкатенації (такими як + або .concat()), підхід C вимагає глибшого розуміння покажчиків, розподілу пам’яті та потенційних проблем, таких як переповнення буфера.

Попри широке використання strcat() та strncat(), часто їх критикують за потенційну можливість створювати уразливості безпеки, якщо їх використовувати необережно. Переповнення буфера, коли дані перевищують виділену пам’ять, можуть призвести до збоїв або бути використані для виконання довільного коду. В результаті, програмісти все частіше звертаються до безпечніших альтернатив, таких як snprintf(), який забезпечує передбачуванішу поведінку, обмежуючи кількість символів, записаних у призначений рядок, засновано на його розмірі:

char destination[50] = "Привіт, ";
char source[] = "Світе!";
snprintf(destination + strlen(destination), sizeof(destination) - strlen(destination), "%s", source);

Цей метод є більш мовазначним, але значно безпечнішим, що підкреслює зсув у практиках програмування на C до пріоритету безпеки та надійності над лаконічністю.

Незважаючи на ці виклики, конкатенація рядків у C є фундаментальною навичкою, важливою для ефективного програмування на цій мові. Розуміння її нюансів і пов’язаних з нею ризиків є ключем до освоєння програмування на C.